Як зробити резервне копіювання даних комп’ютера? Надійність «по домашньому»

»» Як зробити резервне копіювання даних комп’ютера? Надійність «по домашньому»

Опубліковано: 12 травня 2015 р

У житті немає нічого абсолютного, тільки відносне. Хіба, що теоретично. Тому яким би надійним не було будь-який пристрій – прийде день і годину, і воно все одно вийде з ладу, причому відповідно до закону підлості – в самий невідповідний для цього час (втім, хіба буває «відповідним» час для поломок?). Саме так найчастіше і відбувається з нашими «цифровими друзями» -. В один «прекрасний» день вони просто відмовляються працювати. Ну і що тут особливого, скаже досвідчений користувач, все можна полагодити. Вірно, полагодити в ПК можна все, а точніше практично всі, за винятком одного дуже важливого моменту – даних, які знаходяться на жорсткому диску ( «вінчестері») вашого персонального комп’ютера. Досить часто виникають пошкодження, при яких відновити накопичену інформацію з вийшов з ладу накопичувача або неможливо, або це призведе до великих економічних витрат. І що ж робити, якщо за роки роботи там накопичилися тисячі безцінних фотографій і гігабайти відео? Відповідь дуже проста – створити резервні копії даних.

зміст:

Способи надійного зберігання

Звичайно, встановлювати вдома власне, виділене сховище даних – заняття вкрай накладне, що вимагає специфічного рівня знань і пристойних фінансових витрат. Та й навряд чи в цьому є якась необхідність, хіба, що ви збираєтеся все своє життя безупинно «клацати затвором» свого фотоапарата або ходити з включеною камерою, знімаючи все підряд. Як правило, загальний обсяг збережених в домашніх умовах даних, рідко перевищує значення в 1-2 терабайта. В цьому випадку можна використовувати два перевірених часом методу, які будуть «по кишені» будь-якому користувачеві, і технічно легко здійснимі, т. Е. При цьому не потрібно бути програмістом або системним адміністратором:

  1. Копіювання даних на CD, DVD або BD-диски;
  2. Копіювання даних на додатковий.

Резервне копіювання даних на зовнішні оптичні носії

Застосування оптичних дисків для зберігання накопичених даних виправдано відразу з двох причин:

  1. Досить висока надійність зберігання;
  2. Низька вартість за одиницю інформації.

Виконати копіювання інформації з «вінчестера» на такий диск не складає будь-якого праці – для цього навіть не потрібно встановлювати додаткового – вбудоване в операційну систему ПО чудово з цим справляється. Втім, такі програмні пакети, як, наприклад, Nero або Uranium мають додатковим «комфортом» при виконанні операцій копіювання, а крім того мають можливість автоматичної перевірки записаних даних, що значно підвищує надійність цілісності інформації, що зберігається.

У разі якщо ви вирішили використовувати оптичні диски в якості основи для резервного зберігання ваших даних, то слід дотримуватися правил, які допоможуть підвищити надійність ваших копій:

  1. Проводьте запис на найнижчій швидкості, яка можлива для вашого пристрою і «оптичної болванки».
  2. Завжди робіть контрольне зчитування після процесу запису. Для цього достатньо просто скопіювати весь вміст записаного диска на «вінчестер». Якщо в процесі зчитування, ви помітите, що періодично робить великі паузи, а це видно по тому, як рухається індикатор в програмах для читання і копіювання (повільно або ривками), то таку копію найкраще переписати заново.
  3. Зберігайте оптичні диски в темному, прохолодному місці, подалі від сонячного світла і опалювальних приладів.
  4. Для надійного зберігання виробляєте контрольне читання не рідше 1 разу на 1.5-2 місяці. Оптичні диски, які починають «погано читатися» – перезаписувати на нові. Не ризикуйте.
  5. Надійність зберігання даних на так званих, перезаписуваних носіях – CD-RW, DVD-RW нижче, ніж на одноразових – CD-R, DVD-R і т. п. Тому для зберігання даних їх краще не застосовувати.

Незважаючи на очевидні переваги цього способу, подібне резервне копіювання даних має і низку істотних недоліків, які змушують задуматися над його постійним застосуванням:

  • Великі тимчасові витрати на виконання даної операції. Процес запису на оптичний диск займає досить тривалий час.
  • Надійність зберігання інформації сильно залежить від якості виготовлення «оптичної болванки» і, відповідно – від виробника. На практиці це призводить до необхідності постійного контролю цілісності даних, що зберігаються і при необхідності – їх перезапису на новий диск. Як мінімум – це великі, періодичні тимчасові витрати, а як максимум – ще й економічні.
  • Можливість випадкового механічного пошкодження, яке зробить записаний оптичний диск «нечитабельним». У цьому випадку дані можуть бути безповоротно втрачені, і відновити їх буде просто нізвідки.

Тому виконувати резервне копіювання на оптичні носії, звичайно ж, можна, але цей процес в цілому викликає ряд незручностей і не дає стовідсоткової гарантії для тривалого зберігання важливої ​​інформації. В цьому випадку, в домашніх умовах доцільно скористатися іншим більш практичним способом, який перевершує копіювання даних на оптичні носії не тільки по надійності і швидкості, але також і за зручністю виконання даної операції.

Зберігання даних на зовнішньому жорсткому диску

Цей спосіб давно і з успіхом застосовується на більшість підприємств, де серйозно ставляться до процесу надійного зберігання інформації. Але на відміну від них, в домашніх умовах не буде потрібно складного і дорогого обладнання у вигляді виділених серверів, спеціалізованих програм і знань на рівні системного адміністратора. Все що потрібно простому користувачеві – недороге обладнання, яке він зможе підключити і використовувати самостійно.

Мова йде про застосування жорсткого диска в якості резервного зберігання даних. При цьому можна використовувати, як спеціально випускаються зовнішні накопичувачі на жорстких дисках мають стандартний, так і подібний до того, який встановлений у вашому персональному комп’ютері.

Зовнішній накопичувач з USB-інтерфейсом для резервного зберігання даних

Як правило, використання цього пристрою не викликає будь-яких ускладнень. Накопичувач являє собою готовий пристрій, що має роз’єм USB або mini-USB, за допомогою якого накопичувач можна підключити USB-шнуром до ПК.

Зустрічаються моделі, у яких-небудь такого роз’єму немає, а є готовий шнур для підключення до комп’ютера або роз’єм може бути нестандартний. В такому випадку в комплекті завжди поставляється спеціальний кабель для підключення до ПК по інтерфейсу USB.

Зручність даних моделей полягає ще й в тому, що завдяки мінімальному споживанню електричної потужності, вони використовують в якості джерела електроживлення USB-порт і не вимагає для цієї мети зовнішнього, додаткового блоку.

Роз’єм міні USB:

З готовим шнуром для підключення до ПК:

Стандартний шнур USB:

Старі конструкції накопичувачів, що мають зовнішній блок живлення, поступово відходять у минуле, але їх також можна зустріти на ринку зовнішніх накопичувачів.

Підключення зовнішнього жорсткого диска не викликає жодних було проблем – достатньо під’єднати шнур до ПК і операційна система сама знайде і визначить накопичувач. Драйвера встановлюються в більшості випадків також автоматично за рідкісним винятком. У цьому випадків комплекті завжди йде CD або DVD-диск з необхідним програмним забезпеченням.

«Стандартний» жорсткий диск в якості зовнішнього сховища даних

Якщо ви не боїтеся попрацювати викруткою і заощадити собі енну суму грошей на що-небудь корисне – то цей варіант точно для вас. Для того щоб організувати резервне копіювання даних в домашніх умовах на основі стандартного жорсткого диска вам знадобиться:

  1. Жорсткий диск ( «вінчестер») з інтерфейсом SATA необхідної вам ємності: Слід мати на увазі, що купувати потрібно накопичувач, який використовується в, а не в. В останньому випадку «вінчестер» хоч і менше за розміром, але значно дорожче і не підійде нам по кріпленню.
  2. «Санчата» для жорсткого диска. Являють собою пристрій, який встановлюється всередину системного блоку на місце, яке призначене для кріплення CD-ROM (а в «старі добрі часи» для установки 5-ти дюймового дисковода).

Санчата слід купувати з сучасним . Вам можуть запропонувати конструкції, що мають старий, але такі пристрої застаріли, та й жорсткий диск з таким роз’ємом коштує значно дорожче, ніж його більш новий «побратим по цеху».

Встановити цей пристрій досить легко. Зніміть обидві бічні кришки з вашого персонального комп’ютера і встановіть «санчата» в такий же відсік, як і у драйвера CD або DVD-ROM-а (зазвичай нижче нього). Прикрутите пристрій йдуть в комплекті саморізами або гвинтами.

Якщо у вашому системному блоці «посадочне місце» під такі пристрої не має отворів для прикручування, то використовувати гвинти не потрібно, в цьому випадку корпус санчат встановлюється без них на «засувки».

Підключіть роз’єм живлення до пристрою і з’єднайте SATA-кабелем SATA-роз’єм «санчат» і вільний SATA-порт на.


Додатковий SATA-кабель може йти в комплекті з вашим системним блоком. Якщо його немає, як і вільного шнура електроживлення, для SATA-пристроїв всередині системного блоку їх необхідно придбати окремо.

SATA-кабель для підключення «санчат» до материнської плати комп’ютера:

Роз’єм, що йде від блоку живлення системного блоку, для підключення електроживлення «санчат» з SATA-інтерфейсом:

Перехідник для старих блоків живлення, якщо в системному блоці відсутній роз’єм для живлення SATA-пристроїв:

Зберіть системний блок, встановивши кришки на місце. Витягніть з «санчат» коробку (ношений модуль) для установки жорсткого диска. Зніміть з неї кришку і встановіть жорсткий диск всередину.


З’єднайте жорсткі диски з роз’ємами SATA і харчування. Прикрутите накопичувач до коробки носиться модуля саморізами або гвинтами, які йдуть в комплекті до «санчатах». Вставте коробку з прикрученим жорстким диском в санчата і засуньте до упору.



Завжди виконуйте зняття і установку носиться модуля з встановленим жорстким диском тільки при вимкненому системному блоці! В іншому випадку ви ризикуєте пошкодити ваш накопичувач!

Подайте електричне живлення і зробіть завантаження операційної системи. Якщо встановлений жорсткий диск чи не розбитий на розділи і, відповідно, не відформатований, то необхідно виконати ці дії, для того, щоб можна було використовувати його в роботі. Якщо ви не знаєте, як це зробити – в інтернеті є величезна кількість «покрокових інструкцій».

При розподілі нового накопичувача не варто обмежуватися створенням всього одного розділу – створіть два: один невеликого розміру, в 30-40 гігабайт, а другий – нехай займає все місце, що залишилося диска. Перший, невеликий диск ви може використовувати під установку «запасний» операційної системи. Якщо ваш основний жорсткий диск відмовить, то у вас «під рукою» завжди буде робоча операційна система, з якою ви зможете завантажитися і продовжити роботу. Крім цього, така конфігурація допоможе і в боротьбі з вірусами. Завантажившись з «чистою», незаражених системи резервного накопичувача, ви зможете повноцінно перевірити інфікований основний жорсткий диск.

Резервне копіювання даних на додатковий диск

Отже, додатковий диск встановлений, підключений, відформатований і готовий приймати резервні копії даних. Організувати зберігання резервних даних на «вінчестері» можна двома способами:

  1. Прямим копіюванням папок і файлів.
  2. Створенням образу основного жорсткого диска і копіювання його на додатковий вінчестер.

З точки зору простоти зберігання, доступу та управління даними пряме копіювання має незаперечну перевагу перед зберіганням даних в образі. В цьому випадку вам не потрібно будь-які спеціальні програми – всі дані ви копіюєте просто поверх старих, видаляючи непотрібні. У будь-який момент ви можете отримати доступ до будь-якого потрібного вам файлу, фактично – резервний диск є повною копією ( «дзеркалом») основного як за структурою, так і за складом файлів.

У разі ж, коли на запасному «вінчестері» лежить «образ», то, перш ніж отримати доступ до даних, його необхідно «розгорнути» на тому накопичувачі, де він був створений. Ясно, що таке резервне зберігання інформації досить незручно, але при такому підході існує одна незаперечна перевага. При створенні образу можна «стиснути» дані за допомогою спеціальної опції в відповідному програмному забезпеченні, і тим самим заощадити місце на диску. Втім, якщо ви збираєтеся зберігати в основному графічні і відеофайли, то істотно зменшити їх розмір в цьому випадку практично не вдасться.

Таким чином, зручним зберіганням даних є їх пряме копіювання з подальшою синхронізацією. Для цієї мети можна скористатися безліччю безкоштовних програм, наявних в Мережі, для того, щоб повністю автоматизувати весь процес.

Після виконання операцій копіювання і синхронізації, необхідно вимкнути системний блок, відключити резервний вінчестер і висмикнути його з санчат. Якщо місце дозволяє, його можна залишити і в основному корпусі пристрою, головне, щоб роз’єми змінного модуля не були вставлені в роз’єми основного, т. Е. пристрій залишалося в непідключеному стані. Це не тільки значно (в кілька разів) збільшить термін служби, але також запобіжить зараження файлової системи в разі інфікування основного накопичувача.
Якщо у вас в будинку декілька персональних комп’ютерів, ви можете встановити однакові санчата в кожен з них, а накопичувач в переносимому модулі використовувати всього один, зберігаючи інформацію на нього послідовно зі всіх своїх ПК, підключаючи до них стерпний модуль. Єдине, що можливо буде потрібно в цьому випадку додаткового – жорсткий диск більшого розміру.

Який з двох способів резервного зберігання даних вибрати – вирішувати вам. Можливо, вам буде простіше використовувати оптичні диски, в разі коли розмір зберігається дуже малий, а можливо доведеться використовувати не один, а навіть два і більше, накопичувачів на жорстких дисках, особливо якщо ви великий любитель фотографії, відеозаписи, та ще й меломан в додачу.

Але яким би способом ви не зберігали свою інформацію і не використовували пристрої для цього, завжди потрібно пам’ятати про те, що якщо ви не будете використовувати резервне копіювання даних, то в один прекрасний день все, що ви з таким трудом збирали роками просто зникне, залишивши вам, лише гіркоту розчарувань і відчуття досади, тому, що ви могли зробити, але не зробили свого часу.

Ссылка на основную публикацию